- заколотник
- -а, ч.1) Учасник заколоту (у 1 знач.); бунтівник.2) розм. Той, хто порушує спокій людей, сіє між ними ворожнечу, чвари; баламут, підбурювач.
Великий тлумачний словник сучасної української мови. - "Перун". 2005.
заколотник
Смотреть что такое "заколотник" в других словарях:
заколотник — іменник чоловічого роду, істота … Орфографічний словник української мови
заколотниця — і. Жін. до заколотник … Український тлумачний словник
заколотницький — а, е. Прикм. до заколотник 1). || Власт. заколотникові … Український тлумачний словник
крамольник — а, ч., заст. Бунтівник, бунтар, заколотник … Український тлумачний словник
баламут — 1) (той, хто підбурює на лихі вчинки), баламута, заколотник, каламутник, бунтівник, бурлій Див. тж. підбурювач 2) див. спокусник … Словник синонімів української мови
